Музичне свято
 «Пісня – жива душа народу»



Cвято проводиться у вигляді конкурсу між класами на кращу інсценізацію української народної пісні.

Мета: Виховувати інтерес, любов до музики, повагу до народних звисаїв, формувати естетичні смаки та потребу у сприйманні та виконанні музичних творів.

Обладнання: стіл, накритий рушниками, хліб, кетяги калини.На дошці – народні символи України.

На дошці епіграф: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...» Т.Шевченко.

Вчитель: Сьогоднішню зустріч ми присвятили пісні, що тихим струмочком чарівного голосу торкнулася серця.

Учні:
       1 учень: Україно… Краса смутку і рідного краю, радості та печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє життя. Свідками цього є високі могили в степу, обеліски та прекрасна на весь світ українська пісня.
        2 учень: Українська пісня… хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями? Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою своїх дітей?
       3 учень:  - Що брав воїн, ідучи в похід?. Ідучи в похід, воїн брав три речі: хліб, зброю і пісню.
       1 учень:  Хліб – для життя,
       2 учень:  зброю – для боїв,
       3 учень: а пісню – як душу Батьківщини.  

Вчитель: Наш народ створив понад 200 тисяч пісень. Це величезний скарб, який передається із покоління в покоління, і вам, діти, зберігати і передавати любов до української народної пісні.
Нехай завжди здійснюються пророчі слова  великого Кобзаря: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине».
Вчитель: А тепер дозвольте оголосити наше справедливе жюрі.
Вчитель: Першими до виступу запрошуються учні 5 класу.
Ми любимо сонце і квіти,
І сонце нам шле свій привіт.
Ми роду козацького діти.
Землі української цвіт

В яку не пішли б ми дорогу –
Ти, пісне, над нами злітай!
Крокуючи гордо і в ногу,
Ми славимо рідний наш край.

Наш приятель – сміливий вітер,
Відвага – це наш заповіт.
Ми роду козацького діти,
Землі української цвіт.

Виконання пісень «Їхав козак за Дунай», «Ой, дівчино, шумить гай»

Вчитель: До виступу запрошується 6 клас
Українська пісне, вимита сльозами,
Висушена вітром у краї чужім,
Українська пісне, ти прийшла шляхами
До мойого серця і живеш у нім

Українська пісне, чарівна, всесильна –
Ти такою будеш через сотні літ.
Українська пісне, вчить тебе дитина,
Щоби пам’ятати свій козацький рід.

Виконання пісень «Місяць на небі», «Їхали козаки»

Вчитель: До виступу запрошуються учні 8 класу.
Група учнів показують інсценізацію легенди про пісню.
Існує легенда про пісню.
Кажуть, що Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши всіх, підвівся Бог із трону, раптом побачив у куточку дівчину, яка гірко плакала. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.
Хто ти? Чого ти плачеш? – запитав Бог.
Я – Україна, а плачу, бо стогне земля моя від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт,  у своїй хаті немає правди і волі.
Чого ж ти не дійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? Та є у мене неоцінений дар, який уславить тебе на весь світ. Це – пісня.
Взяла дівчина Україна дарунок і міцно притиснула його до серця, і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.        

Виконання пісень «Ой на горі два дубки», «Ніч яка місячна»

Вчитель: До виступу запрошуються учні 7 класу

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю цілющі трави у лугах.

В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх і любов,
І гніт великого народу, і за народ пролита кров.

В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря.
В них юність виникає друга, висока світиться зоря.

Виконання пісень «Розпрягайте, хлопці коней», «Ой у вишневому саду».
                                                             
    Учні:          Солов'їна пісня. Пахне рута-мята.
На причілку ружі. Материнська хата.
Ходить вечір яром, а місяць горою.
Десь дівоча пісня лине над рікою.

Хтось казав: «старе це. Давні атрибути.
Хутірна поезія. Час її забути.
Нащо та криниця, нащо те відерце?...»
Ах, ти ж чоловіче, без душі і серця!
                     
                       Хочеш ти забути те, що вік любилось?
Знай же, що відерце все ще не розбилось.
Знай, що не замулена ще в гаю криниця.
Знай, що в ній і досі ключова водиця.

Знай, що запах м’яти ще не перевівся,
Кущ калини в лузі все ще не одцвівся.
Золотавий місяць ще хвилює груди.
Дарма, що на ньому побували люди.
                       А дівоча пісня груди розриває,
Як і споконвіку ніжно серце крає.

Не цурайся пісні, яку чув од мами,
Не згуби – то мова прадідів твоїх.
Бо зректися пісні, що цвіла віками, -
Мов забудь народ свій, даль його доріг

У яких би фарбах небо не світилось,
Збережи кровинку рідного тепла.
Тільки б  вічно зорі в криниці дивились,
Тільки б наша пісня нас пережила.

Вчитель: А зараз слово надається жюрі!
Журі нагороджує класи грамотами.

Всі учасники виконують разом пісню О.Антоняка «Ода пісні»